Генетичний тест на наявність синдрома Жильбера.

Генетичний тест на наявність синдрома Жильбера. Дослідження поліморфізму гену UGT1A1

Що таке синдром Жильбера?
Синдром Жильбера (СЖ) є частим аутосомно-рецесивним захворюванням, що часто називають негемолітичною родинною жовтухою, яке пов’язане із підвищенням рівня білірубіну в крові. Це відбувається внаслідок успадкування зниженої активності ферменту урідинфосфатглюкуронилтрансферази, який приймає участь у деактивації та виведенні з організму білірубіну.
У нормі в гені UGT1A1 знаходиться тандемний повтор A(TA)6TAA. Найбільш частою причиною СЖ є мутація гена UGT1A1, що кодує фермент білірубінову УДФ-глюкоронилтрансферазу. Найбільш розповсюдженою є мутація A(TA)7TAA, що відрізняється від норми додатковим TA-динуклеотидом.
Гомозиготний генотип при синдромі Жильбера зустрічається у 5-12% європейського населення, причому, в 8-10 разів частіше у чоловіків.
У пацієнтів із СЖ активність УДФ-глюкоронилтрансферази знижена на 30%, що викликає непряму гіпербілірубінемію. Типова форма гіпербілірубінемії вперше проявляється тимчасовою помірною жовтяницею у підлітковому віці. Проте, при наявності у пацієнта із СЖ інших превалюючих станів, таких як грудне вигодовування, дефіцит Г-6-ФДГ, β-таласемія, сфероцитоз чи муковісцидоз, може посилювати важкість гіпербілірубінемії та/чи холелітіазу. Було показано також, що гомозиготний стан A(TA)7TAA генотипу відіграє важливу роль у толерантності до лікарських засобів та розвитку мультифакторіальних захворювань, зокрема, раку.
Загалом, наслідками синдрому Жильбера є порушення роботи печінки та кишково-шлункового тракту, серед яких збільшення розмірів печінки, холецестит, холангіт, розвиток дисфункції жовчного міхура з сфінктером Одді. Інфікування вірусним гепатитом у поєднанні з синдромом Жильбера призводить до рективного розвитку інфекційного захворювання, що може мати фатальні наслідки.
Також, тестування на наявність синдрому Жильбера є необхідним при застосуванні іринотекана при терапії колоректального раку для запобігання ускладнь.
У пацієнтів із СЖ спостерігається підвищений рівень некон’югованого білірубіну, тоді як рівень кон’югованого білірубіну в нормі або на 20% нижче загального. При СЖ рівень білірубіну може коливатись у рамках 20 – 90 μM (1-6 мг/дл) при нормальному значенні <20 μM. Для діагностики захворювання проводять визначення рівня білірубіну в крові після дводенного голодування.

ДНК-діагностика мутації гену UGT1A1 методом ПЛР в реальному часі
Для більш точної діагностики синдрому Жильбера використовують молекулярно-генетичні методи, зокрема ПЛР. Гомозиготна мутація UGT1A1*28/*28 свідчить підтвердженням наявності синдрому Жильбера. ИММД пропонує генетичний тест по визначенню найбільш розповсюдженого поліморфізму гену UGT1A1 із детектуванням патогенного алеля А[TA]7TAA разом із алелем дикого типу A[TA]6TAA.
Коли призначається тест на синдром Жильбера
• При наявності клінічних та/або лабораторних ознак синдрому Жильбера
• При застосуванні терапії препаратами, що мають гепатотоксичну дію
• При терапії іринотеканом
• При диференційному діагностуванні паренхіматозних жовтух
Що потрібно для аналізу
2 мл крові з ЕДТА
Термін виконання тесту – 21 діб

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *